Ґенеза юридичної діяльності в англо-американській правовій сім’ї

Ґенеза юридичної діяльності в англо-американській правовій сім’ї

Дослідження історії становлення та розвитку юридичної діяльності професії юриста в різних територіально-правових площинах має безпосереднє значення і для вітчизняної юридичної науки, оскільки для вироблення певної концепції розвитку юридичної професії необхідно, крім національної юридичної історії дослідити історію її становлення та розвитку в умовах інших правових сімей, зокрема, в умовах англо-американської правової сім’ї, оскільки діяльність юристів Англії та більшості інших країн англо-американської правової сім’ї є загальновизнаним “зразком” суттєвого впливу юридичної діяльності на становлення та розвиток національних правових систем.

Саме актуальність наукового осмислення сучасних процесів правового розвитку світу зумовлює необхідність розгляду в цьому дослідженні ґенези юридичної діяльності в різних країнах англо-американської правової сім’ї, з’ясування причин та умов її виникнення, становлення й розвитку, виокремлення відповідних етапів, на яких юридична діяльність набувала нових властивостей, процесів розповсюдження англійського варіанта діяльності юристів серед інших країн, факторів її перетворення в національну юридичну діяльність та інших проблем.

Загальновідомо, що, хоча Англія тривалий час перебувала під римським пануванням, римське право, на відміну від країн романо-германської правової сім’ї, не вплинуло на становлення та розвиток загального права Англії. Римське панування залишило не більший слід в історії Англії, ніж кельтський – у Франції чи іберійський – в Іспанії. У той період основними нормами регулювання суспільних відносин у країні були місцеві звичаї й традиції, але вже з VI ст., після прийняття Англією християнства, значення набули церковні акти, судові рішення й “закони короля”. Хоча статутні норми й існували на території Англії, але впродовж довгого часу перевага віддавалася судовим прецедентам. М. Марченко з цього приводу пише: “… з прийняттям у 696 році Англією християнства і поступовим перетворенням королівської влади у найвище джерело правосуддя та справедливості все більше значення для англосаксонського права стали набувати церковні акти, а також судові рішення і закони короля” [17, с. 373].

У науковій літературі розрізняють чотири основних періоди розвитку загального права на території Англії. Перший період визначають як період формування передумов для виникнення загального права, якому була притаманна наявність численних звичаїв і традицій варварських племен, що існували на території Англії [15, с. 74]. Він закінчується в 1066 році після завоювання Англії норманським герцогом Вільгельмом І Завойовником. Другий період починається з 1066 р. й закінчується з початком правління династії Тюдорів у 1485 р. Це період виникнення англійського загального права, протягом якого здійснювалося подолання звичаїв і традицій, які панували на території Англії. Третій період, відповідно, бере початок з 1485 і закінчується періодом проведення реформ 1832 року. Його часто називають періодом становлення або розквіту англійського загального права, але під час цього періоду виникають суперечності між двома гілками судової системи Англії – загальним правосуддям та судом справедливості. Четвертий етап (етап розвитку) починається із судових реформ 1832 р. та продовжується до теперішнього часу [9, с. 259]. Проте останній етап доцільно обмежити другою половиною ХХ ст., коли завершилась правова експансія Англії, та виокремити п’ятий, сучасний етап розвитку, оскільки після розпаду колоніальної системи спостерігається не тільки добровільний вибір певними країнами англійського шляху правового розвитку, але й проникнення та зростання впливу судового прецеденту і відповідних йому зразків організації та здійснення юридичної діяльності в інші правові сім’ї, правові системи міжнародних утворень [18, с. 11-12].

Подібні ж етапи і часові проміжки можна виокремити в ґенезі юридичної професії на власно території Англії. Першим етапом є становлення передумов виникнення юридичної професії, який починається з часів появи державних утворень на території Англії й завершується норманським завоюванням у 1066 році. Протягом цього періоду не існувало єдиної системи судів, професійних адвокатів, прокурорів та інших юристів. Судова влада здійснювалася місцевими судами (судами сотень, графств тощо), які не складали єдиної судової системи для всієї країни. Початок другого етапу, пов’язаний з завоюванням норманцями Англії та їхньою діяльністю щодо реформування судової системи (як, наприклад, створення корпусу роз’їзних суддів) [15, с. 66-67]. Закінчується даний період у 1485 р. [1, с. 371]. Третій етап у розвитку юридичної професії починається з правління династії Тюдорів (1485 р.) і тривала до судових реформ 1832 р. Цей період характеризується появою та становленням юридичної професії, зокрема, створенням системи професійних судів, професійної адвокатської діяльності баристерів та солісіторів [9, с. 223-224]. Останній етап починається з 1832 р. й продовжується до наших часів.

Конкретизуючи характеристики процесу розвитку Англії та її правової системи, слід виокремити деякі його властивості, які мають значення для визначення особливостей ґенези юридичної професії. Впродовж довгого часу на її території не існувало професії юриста як такої, хоча й були особи, які здійснювали ті чи інші види юридичної діяльності. Так, адвокатами найчастіше виступали ті, хто був найбільш досвідчений у судовій галузі