Спосіб заподіяння тяжких тілесних ушкоджень та його відображення в слідовій картині

Спосіб заподіяння тяжких тілесних ушкоджень та його відображення в слідовій картині

Спосіб заподіяння тілесних ушкоджень є найінформативнішим елементом в структурі криміналістичної характеристики. Саме через спосіб заподіяння тяжких тілесних ушкоджень в оточуючому середовищі (у вигляді слідової картини) відображаються ознаки інших структурних елементів криміналістичної характеристики. Кожен злочин являє собою подію, що відбувається у певному місці, в певний час і у визначеній обстановці. Ця подія не вичерпується лише злочинною дією або бездіяльністю та її результатом: її зазвичай супроводжують ті або інші підготовчі та наступні дії чи побічні явища, що пов’язані із злочином. Усе це має бути встановлено та перевірено в процесі розслідування.

Специфіка визначення напрямів розслідування злочинів досліджуваної категорії в переважній більшості обумовлюється характером способу вчинення цього злочину. В загальному плані під способом розуміють певну дію, прийом, або систему прийомів, яка дає можливість зробити що-небудь, досягти чогось. В криміналістиці під способом вчинення злочину розуміють систему дій з підготовки, вчинення і приховання злочину, детермінованих умовами зовнішнього середовища і психофізіологічними властивостями особи. Спосіб вчинення злочину, зазначає С.М. Зав’ялов, утворюється із взаємопов’язаних елементів, актів поведінки, спрямованих на підготовку, вчинення і приховування злочину. Ці акти поведінки – дії, операції, прийоми – сполучаються за певною ієрархією і субординацією як частини цілеспрямованої вольової діяльності[8]. За даними нашого дослідження заподіяння тілесних ушкоджень планувалося у 11,8% випадків.

Спосіб вчинення злочину є одним з елементів структури криміналістичної характеристики і включає у себе три елементи: систему дій з підготовки, безпосередньо вчинення і приховання злочину. У цьому зв’язку вірною вважаємо думку А.Х.Юламанова, що відомості про використані знаряддя злочину мають викладатися в межах розглянутої підсистеми, а не як самостійний елемент криміналістичної характеристики[3].

Дані про спосіб вчинення злочину – найважливіший елемент криміналістичної характеристики. Це пояснюється в першу чергу тим, що спосіб вчинення злочину певним чином детермінований, що дозволяє встановити його взаємозв’язок з ознаками, що відносяться до інших елементів криміналістичної характеристики.

Аналіз наукової літератури дозволяє зробити висновок що всі способи нанесення тяжких тілесних ушкоджень умовно можна поділити на групи за різними критеріями: за формою діяння, за методом діяння, за методом впливу, за характером виду травматичного впливу[8].

Так, за формою діяння вони поділяються на:

- заподіяння тілесного ушкодження шляхом дії, зокрема неналежної дії (наприклад, надавання медичної допомоги);

- заподіяння тілесного ушкодження шляхом бездіяльності (ненадання допомоги взагалі).

За способом діяння:

- заподіяння тілесних ушкоджень із використанням кліматичних умов, особливостей ландшафту, інших об’єктивних чинників (наприклад, хвороба потерпілого);

- заподіяння тілесних ушкоджень за допомогою застосування різноманітних засобів (предмети домашнього вжитку – 8,9%, вогнепальна зброя – 7,0%, холодна зброя – 14,0%, вибухом -1,9% т.ін.);

- заподіяння тілесних ушкоджень застосуванням лише фізичної сили (руками – 32,4%, ногами – 23,0%, головою іншими частинами тіла людини);

- заподіяння тілесних ушкоджень за допомогою тварин. Ні для кого не секрет, що в багатьох країнах Європи (Англія, Німеччина та інші) деякі породи бійцівських собак дорівнюються до зброї і їх утримання заборонено законом. На території України зареєстровані випадки підготовки собаки-килера як знаряддя вчинення злочину[7].

За методом впливу:

- безпосередній вплив – спосіб із застосуванням фізичного або хімічного впливу безпосередньо на організм людини;

- опосередкований вплив – спосіб із застосуванням психічного насильства, що опосередковано заподіює тілесні ушкодження. Такі випадки поодинокі і рідко зустрічаються у практиці. На потерпілого здійснюється вплив психологічного характеру, під тиском якого він самостійно вчиняє дію, яка спричиняє йому тілесні ушкодження (наприклад, примушування жертви вистрибнути з вікна, яке знаходиться на великій відстані від землі, або з салону автомобіля, який рухається на великій швидкості).

За характером виду травматичного впливу:

- удар, стискання, розтягування, розривання (відривання), щипання, скручування, ламання, штовхання, спричинення опіків, тобто катування потерпілого.

Поряд з розглянутою зустрічаються й інші класифікації способів заподіяння тілесних ушкоджень, зокрема за ознаками кримінально-правового характеру.

Згідно наведеного, домінуючою класифікаційною ознакою способів підготування, вчинення і приховання таких злочинів є об’єктивна сторона. Вчиненню наперед обміркованих і спланованих тілесних ушкоджень передує ретельна підготовка, що спостерігається у кожній десятій вивченій кримінальній справі. Злочинці використовували для досягнення злочинного задуму умови і обставини, що склалися незалежно від них, а коли таких умов не виявляли, вдавалися до штучного їх створення (пошкоджували освітлення в під’їзді, створювали перешкоди, щоб потерпілий змінив маршрут слідування та інші). Навіть в умовах обмеженого часу для підготовки, коли умисел виникає раптово (спонтанно), злочинці вдаються до елементарних ді