Міжнародно–правовий захист соціально–економічних прав людини

Реферат

Міжнародно-правовий захист соціально-економічних прав людини

2010

Вступ

Сьогодні світове співтовариство приділяє велику увагу проблемам забезпечення та захисту прав і свобод людини, особливо це стосується її соціально-економічних прав. Важливе місце в цьому процесі належить міжнародним організаціям.

Як відомо міжнародні організації поділяються на міждержавні (міжурядові), і неурядові організації. В юридичній літературі виділяють такі ознаки міждержавних організацій: членство держав; наявність установчого міжнародного договору; постійні органи; повага суверенітету держав-членів. Головною ознакою неурядових міжнародних організацій є те, що вони створені не на основі міждержавного договору і поєднують фізичних і/або юридичних осіб (наприклад, Асоціація міжнародного права, Ліга товариств Червоного Хреста, Всесвітня федерація науковців і ін.) [1, с. 202].

Міжнародні міждержавні (міжурядові) організації, наділені певною правосуб'єктністю, беруть участь у процесі створення, розвитку і зміни норм міжнародного права - міжнародному нормотворчому процесі.

Більшість вчених виділяють два види нормотворчих функцій міжнародних організацій:

1) створення норм міжнародного права разом з іншими суб'єктами міжнародного права (державами і міжнародними організаціями) або шляхом прийняття міжнародними організаціями відповідних рішень;

2) участь у створенні норм міжнародного права державами на різних стадіях, що іноді дослідники називають квазінормотворчою функцією [2, с.106] або допоміжною функцією міжнародної організації в міжнародній правотворчості [3, с.47].

Серед функціонуючих сьогодні міждержавних організацій слід виділити Організацію Об’єднаних Націй та Міжнародну Організацію Праці як найбільші міжнародні захисниці соціально-економічних прав людини. Взагалі ООН - універсальна міжнародна організація, створена з метою підтримки миру і міжнародної безпеки та розвитку співробітництва між державами. Її статус був підписаний 26 червня 1945 р. на конференції в Сан-Франциско і набрав сили 24 жовтня 1945 р.

Особливо хотілося б відмітити значення для захисту соціально-економічних прав і свобод людини і громадянина Загальної декларації прав людини (1948р.) і Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права (1966р.), прийнятих Генеральною Асамблеєю ООН. Ці документи є складовими частинами Міжнародного біля про права людини і закріплюють широкий перелік соціально-економічних прав людини.

В преамбулі Загальної декларації прав людини вказується, що Генеральна Асамблея ООН проголосила Загальну декларацію прав людини як завдання, до виконання якого повинні прагнути всі народи і всі держави з тим, щоб кожна людина і кожний орган суспільства, завжди маючи на увазі цю Декларацію, прагнули шляхом освіти сприяти поважанню цих прав і свобод і забезпеченню, шляхом національних і міжнародних прогресивних заходів, загального і ефективного визнання і здійснення їх як серед народів держав-членів ООН, так і серед народів територій, що перебувають під їх юрисдикцією.

Якщо, як вже вказувалося раніше, Загальна декларація прав людини приймалася як необов’язковий, рекомендаційний документ, то Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права - це обов’язковий акт для країн, які його ратифікували. Цей міжнародний документ закріплює такі соціально-економічні права: право на працю (ст.6), право на справедливі і сприятливі умови праці (ст.7), право створювати для здійснення і захисту своїх економічних та соціальних інтересів професійні спілки і вступати до них (ст.8), право на страйк (ст.8), право на соціальне забезпечення, включаючи соціальне страхування. (ст.9), спеціальні права сімї, матерів, дітей та підлітків (ст.10), право кожного на достатній життєвий рівень для нього і його сім’ї (ст.11), право на найвищий досяжний рівень фізичного і психічного здоров’я (ст.12).

Важливе значення для розвитку, забезпечення та захисту соціально-економічних прав людини має діяльність Міжнародної Організації Праці, особливо її нормотворча діяльність. Ця діяльність МОП виражається, по-перше, як і в інших міжнародних організаціях, в укладенні міжнародних договорів, і, по-друге, у розробці і прийнятті конвенцій і рекомендацій з питань, що входять у компетенцію МОП.

Стаття 39 Статуту МОП закріплює положення, що Міжнародна Організація Праці має усі права юридичної особи, у тому числі право укладати договори. Укладення міжнародних договорів Міжнародною Організацією Праці з державами і міжнародними організаціями має непряме значення для захисту прав людини в сфері праці, оскільки в даних договорах закріплюється правове положення МОП на території держав-членів, правові основи співробітництва МОП з іншими міжнародними організаціями і державами-членами. Договори, укладені МОП, можна класифікувати як:

1) угоду про штаб-квартиру,

2) угода з ООН,

3) угоди з організаціями системи ООН,

4) угоди з регіональними організаціями,

5) угоди з державами-членами [4].

Загальновизнаним основним способом Міжнародної Організації Праці досягнення мети захисту соціально-економічних прав людини є розробка і прийняття конвенцій і рекомендацій.

Конвенції і рекомендації МОП приймаються Міжнародною конференцією праці з використанням однакової процедури. Їхньому прийняттю передує обговорення на двох послідовних сесіях МКТ. МБТ готує попередні доповіді, у яких узагальнюються законодавство і практика

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать