Податки і збори в Україні

Податки і збори в Україні

Зміст

Вступ

1. Поняття і система державних доходів

2. Види податків і зборів (обов'язкових платежів), що справляються на території України

3. Види місцевих податків і зборів

3.1 Готельний збір

3.2 Збір за парковку автотранспорту

3.3 Ринковий збір

3.4 Збір за видачу ордера на квартиру

3.5 Збір з власників собак

3.6 Курортний збір

3.7 Збір за участь у бігах на іподромі

3.7.1 Збір за виграш на бігах

3.7.2 Збір з осіб, які беруть участь у грі на тоталізаторі на іподромі

3.8 Податок з реклами

3.9 Збір за право на використання місцевої символіки

3.10 Збір за право на проведення кіно- і телезйомок

3.11 Збір за право на проведення місцевих аукціонів, конкурсного розпродажу і лотерей

3.12 Комунальний податок

3.13 Збір за проїзд територією прикордонних областей автотранспорту, що прямує за кордон

3.15 Податок з продажу імпортних товарів

3.14 Збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі

4. Платники місцевих податків і зборів. Їх права та обов’язки

Висновок

Література

Вступ

Із здобуттям незалежності Україна проголосила курс, що спрямований на побудову ринкової економіки. На жаль, панування понад пів століття системи адміністративного планування зумовило існування серйозних перешкод на шляху розбудови нової економічної системи, що грунтується на ринкових приписах.

Особливістю економічної політики держави є те, що життєво необхідний для неї потенціал може забезпечити тільки вона сама, маючи таке важливе прибуткове джерело, як податки. Завдання макроекономічної стабілізації та економічного піднесення має пов'язуватися тільки з податками, їх фіскальною і регулюючою функціями. Мета здійснення фіскального адміністрування — забезпечення держави фінансовими ресурсами, а також ефективне їх використання. Якщо податки можуть дорівнювати державним витратам, бюджет буде збалансований 15.

З перетворенням податків на постійне джерело доходів держави ступінь їх раціональності набуває першочергового значення. Оскільки вміла організація оподаткування нерідко перетворюється на визначальний фактор суспільного, у тому числі економічного, прогресу, її вирішення не може залишитися прерогативою однієї особи, а передається на волю колективного розуму. Податкова система як складне фінансове явище формується на досить високому рівні соціально-економічної організації суспільства. Предметом правового регулювання податкового права е група однорідних суспільних відносин, що визначають надходження грошових коштів від платників до бюджету у формі податків та зборів. Характерною рисою податкових відносин є їх чітко виражений владно-майновий характер. Щодо методу правового регулювання, то він є характерним для фінансового права вцілому, тобто метод державно-владних приписів, що підкріплюється можливістю застосування санкції з боку держави. Одночасно зазначений метод має особливий механізм регулювання, взаємозвязок норм, юридичний режим. Імперативний метод регулювання чітко встановлює межі поведінки підпорядкованих субєктів13.

Обов'язкові платежі посідають провідне місце у формуванні дходної частини бюджетів будь-якого рівня. При цьому, як правильно зазначають науковці, обов'язкові платежі не вичерпуються податками, зборами та іншими платежами податкового характеру¹⁷ . Значну їх частину становлять неподаткові надходження (штрафи; плата за послуги, надані органами державної влади та місцевого самоврядування; кошти, що надходять від використання державного та комунального майна тощо), які мають відмінні від податків правову природу та механізм регулювання.

Отже, податки і збори є найголовнішим, але не єдиним джерелом наповнення бюджетів. Перебільшення їх ролі і значення орієнтує на жорстку фіскальну політику держави і не стимулює пошук інших, неподаткових джерел ресурсів. А податки і збори повинні покривати ту частину бюджету, яка недостатньо наповнюється за рахунок інших джерел надходжень. Звідси доцільно погодитися з висновком, що чисто фіскальна спрямованість податкової політики значною мірою невиправдана і свідчить про недостатнє використання державою інших ресурсів¹¹ .

1. Поняття і система державних доходів

Державні доходи — це сукупність грошових відносин по формуванню фінансів держави шляхом розподілу і перерозподілу валового суспільного продукту16. Ця діяльність здійснюється через різні види грошових надходжень у власність держави. Вони призначені для виконання задач по обороні і керуванню країною, соціально-економічного розвитку.

Сукупність фінансових ресурсів Державного бюджету, місцевих бюджетів, Пенсійного фонду України (централізовані фонди), фонди коштів державних підприємств і організацій і частини коштів у долі державної власності спільних підприємств (децентралізовані фонди) складають Державні доходи.

Як основний зміст державних доходів необхідно виділити грошові ресурси, що у процесі розподілу і перерозподілу державного доходу надходять державі і використовуються їм для здійснення своїх функцій і задач.

При формуванні доходів держава залучає як доходи від власної діяльності і майна, так і доходи від діяльності юридичних і фізичних осіб. В основі доходів від діяльності юридичних і фізичних осіб лежать інші (ніж державна) форми власності, їхні доходи і майно.

<

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать