Психологічна характеристика особистості злочинця, який вчинив статевий злочин щодо неповнолітнього

Психологічна характеристика особистості злочинця, який вчинив статевий злочин щодо неповнолітнього

Вибір нами характеристики такої групи ознак особистості злочинця, який вчинив статевий злочин щодо неповнолітнього, зумовлений недостатністю дослідження цієї проблеми вітчизняною кримінологією, а також тим, що основні властивості особистості злочинця відображаються в її психологічних особливостях. Про актуальність їх вивчення зазначали такі відомі кримінологи, як В. Фокс, Б.С. Волков, О.Б. Сахаров. Наприклад, Б.С. Волков підкреслює, що не можна не враховувати значення індивідуально-психологічних особливостей особистості у разі вчинення конкретного злочину: в цьому випадку вони можуть визначати поведінку особистості [4, с. 22]. Підкреслимо, що важливість вивчення такої категорії злочинців збагатить кримінологічні дослідження, а на практиці допоможе встановити причини та умови вчинення статевих злочинів проти неповнолітніх.

Слід зазначити, що біологічні, психологічні та соціальні фактори визначають індивідуально-психологічні якості злочинця та детермінують його протиправні дії. Тому для пізнання поведінки зазначеної категорії злочинців слід простежити умови розвитку їх особистості, починаючи з дитинства. Слушно з цього приводу зазначає Л.І.Божович, що через свою вікову безпорадність немовля опиняється в повній залежності від дорослого, який знаходиться поруч, але не забезпечує йому можливості задоволення її органічних потреб. Дорослий у даному випадку є для дитини «психологічним центром» всесвіту, і сенс ситуації визначається для неї, в першу чергу, саме цим соціальним за своїм змістом осередком. На розвиток цієї думки, Ю.М. Антонян зазначає, що коли «психологічний центр» в особі матері, батька або будь-якої іншої особи не виконує покладенина нього функцій, у немовляти (спочатку на несвідомоу рівні) з'являється відчуття своєї незахищеності й неспокою. Якщо ж ситуація його розвитку не зміниться на краще, то подібні відчуття будуть прогресувати, знаходячи вираження в постійній непевності та занепокоєнні. Крім того, в дитини може не сформуватися потреба в інших людях, в спілкуванні із ними і це може закласти основи майбутнього психологічного відчуження індивіда, його особистої позиції несприйняття навколишнього середовища, нерозуміння його і навіть очікування загрози іззовні[3, с. 55–56].

Негативний вплив на дитину у різні вікові періоди її розвитку зумовлює виникнення небезпечних для її подальшої долі соціально-психологічних новоутворень. Поступово вони стають все більш тривалими та ригідними й перешкоджають формуванню позитивних якостей, підпорядковуючи собі ті, що вже існують. В результаті цього, як зазначають кримінологи, починається самостійний розвиток негативних новоутворень, котрі набувають власної логіки руху і стають стрижневими властивостями особистості, і в подальшому індивід реагує тільки на деякі, немовби для нього «передумовлені» соціальні впливи, відфільтровуючи їх з маси діючих на нього чинників [1, с. 4].

Таким чином, зазначене свідчить, про вплив первинної соціалізації на психіку людини, водночас і особистості злочинця, який вчинив статевий злочини щодо неповнолітнього, є беззаперечним. Слід наголосити на тому, що психологічна адаптація є дуже важливою і саме вона розпочинається з сім'ї. Вплив родини як фактора, що детермінує злочину поведінку, ми розглядали в попередніх підрозділах дисертації, однак не можна не звернути уваги і на її значення при формуванні психології досліджуваного злочинця.

Як відомо, батьки, родина, дитинство відіграють величезну роль у вихованні людини, визначенні її подальшого життя, формуванні її моральних і психологічних якостей. Специфіка і необхідність сімейного виховання полягає насамперед у тому, що воно більш емоційне за своїм характером, ніж будь-яке інше, оскільки здійснюється через батьківську любов до дітей, відповідні почуття (прихильність, довіра ін.). Дитина, особливо у ранньому віці, перебуває під впливом родини. Саме у сім'ї вона несвідомо шукає захисту, саме родина допомагає дитині набути впевненості у собі, знайти своє місце у житті. Сім’я поступово прилучає дитину до соціального життя і поетапно розширює її кругозір і досвід [4, с. 118]. Про важливість виховання у сім'ї наголошує відомий психолог Л.С. Виготський. Він серед криміногенного фактору злочинної поведінки виділив сімейне неблагополуччя, під яким він розумів сім'ю, в якій існує приховане або наявне емоційне відчуження батьками дитини, її несприйняття [1, с. 77]. Саме цей фактор сімейного виховання, перешкоджає нормальній соціалізації та психологічній адаптації особистості, та несе в собі криміногенний потенціал.

Нехтування дитини сім'єю призводить до того, що вступ у статеві відносини в неї мотивується необхідністю задоволення емоційних потреб. Це бажання зумовлено необхідністю відчути чиюсь ніжність, позбутися відчуття самотності, отримати визнання, підтвердити свою мужність або жіночність, підвищити самооцінку, тобто статеві відносин стають засобом вираження і задоволення несексуальних потреб. Слід відмітити, що у дітей, які в дитинстві стали жертвами сексуального насильства, формується не відповідне їх віку розуміння статевого акту. Такі особи досить часто ведуть розмови про статеве життя та намагаються продемонструвати його [2, с. 70].

Слід відмітити, що коли у особи з дитинства формується неадекватне розуміння природного задоволення статевих потреб, то така особа досить часто сама чинить статеве насильство стосовно