Особливості провадження в справах неосудних осіб і осіб , які захворіли душевною хворобою після вчинення злочину

“ Особливості провадження в справах неосудних осіб і осіб , які захворіли душевною хворобою

після вчинення злочину ”

План:

Вступ

1. Провадження досудового розслідування в справах неосудних осіб і осіб, які захворіли душевною хворобою після вчинення злочину з точки зору кримінально – процесуального права .

2. Особливості призначення судово–психіатричної і судово – психологічної експертизи .

3. Значення висновків судово – психіатричної і судово – психологічної експертизи для провадження в кримінально–процесуальному праві України .

4. Розгляд кримінальних справ неосудних осіб і осіб , які захворіли душевною хворобою після вчинення злочину в судах України .

Висновок

Література

Вступ

Відповідно до ст. 22 Кримінального кодексу України не підлягає покаранню особа, яка вчинила злочин у стані осудності, але до винесення судом вироку захворіла на душевну хворобу, що позбавило її можливості усвідомлювати свої дії або керувати ними. До такої особи за призначенням суду можуть застосовуватись примусові заходи медичного характеру, а після одужання вона може підлягати покаранню.

На відміну від неосудних осіб, що не підлягають кримінальній відповідальності і чиї діяння не визнаються злочинами, особи, які захворіли на глибокий психічний розлад після вчинення злочину, визнаються такими, що вчинили злочин, є осудними,  щодо скоєного ними діяння, але не підлягають покаранню до свого одужання .

З вищезазначеного можна зробити висновок, що діяння неосудних осіб і осіб, які захворіли душевною хворобою після вчинення злочину вимагають застосування спеціальних знань і правил при кваліфікації та застосуванні норм кримінального і кримінально-процесуального права .

Саме з’ясування цих особливостей і є основною метою даної роботи .

1. Особливості провадження досудового розслідування в справах неосудних осіб і осіб , які захворіли душевною хворобою після вчинення злочину з точки зору кримінально – процесуального права .

Відповідно до статті 111 КПК України у справах про суспільно небезпечні діяння, вчинені особою в стані неосудності, а також осіб, які захворіли на душевну хворобу після вчинення ними злочину , провадження попереднього слідства є обов’язковим .

Кримінальні справи про діяння душевнохворих порушуються на загальних підставах і розслідуються в звичайному порядку .

Згідно ч. 3 ст. 44 КПК України захисник допускається до участі в таких справах з моменту отримання доказів про душевне захворювання особи , причому, відмова від захисника не може бути прийнята слідчим ( ч. 3 ст. 46 КПК ). Також треба враховувати, що з цих осіб не може бути стягнута сума для оплати праці адвоката за здійснення захисту . Витрати по захисту можуть відноситися на рахунок держави .

При досудовому розслідуванніпровадяться всі необхідні слідчі дії для всебічного й повного з’ясування обставин вчиненого суспільно небезпечного діяння й особи, яка його вчинила, обставин, які характеризують цю особу та її душевне захворювання, причин та умов, які сприяли вчиненню цього діяння .

Психічний стан визначається судово психіатричною експертизою, яка призначається після встановлення факту вчинення діяння даною особою. Призначення вищевказаної експертизи, згідно п. 3 ст. 76 КПК, є обов’язкове.

Після закінчення розслідування справи душевнохворого слідчий виносить постанову про закриття справи за наявності обставин, передбачених ст. 6 КПК (обставини, що виключають провадження в кримінальній справі), чи при недоведеності участі душевнохворого у вчиненні суспільно небезпечного діяння або якщо ( згідно ч. 3 ст. 417 КПК) на підставі висновку судово-психіатричної експертизи та інших доказів буде встановлено, що особа під час вчинення суспільно небезпечного діяння була в неосудному стані або в подальшому захворіла душевною хворобою, яка позбавляє її можливості усвідомлювати свої дії або керувати ними, складається постанова про направлення справи до суду для вирішення питання про застосування примусових заходів медичного характеру.

В постанові про направлення справи до суду для вирішення питання про застосування примусових заходів медичного характеру повинні бути викладені всі докази, які підтверджують вчинення цією особою суспільно небезпечного діяння, а також дані, які підтверджують, що вона захворіла на душевну хворобу. До цієї постанови обов’язково додається список осіб, які підлягають виклику в судове засідання, а також інші додатки, аналогічні тим, що додаються до обвинувального вироку . Потім ця постанова надсилається разам із справою надсилається прокуророві (ст. 226, 417 КПК) .

Слідчий або прокурор не вправі закрити кримінальну справу на тій підставі, що немає необхідності в застосуванні до душевнохворого примусових заходів медичного характеру. Прийняти таке рішення може тільки суд ( ч. 1 ст. 421 КПК).

Слід мати на увазі, що відповідно до статті 12 КК примусовий захід медичного характеру може бути застосовано судом також до особи, у якої в процесі досудового розслідування чи розгляду справи в суді встановлено тимчасовий розлад душевної діяльності, який позбавляє її можливості усвідомлювати свої дії або керувати ними, якщо за характером вчиненого діяння і своїм психічним станом ця особа становить небезпеку для суспільства і потребує лікування в примусовому поряд

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать