Учасники адміністративних проваджень з державної реєстрації речових прав на нерухоме майно

Учасники адміністративних проваджень з державної реєстрації речових прав на нерухоме майно

Законодавство, що регулює провадження у справах державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, містить різні види юридичних норм, адресованих її суб’єктам. За їх допомогою описуються найменування, види та інші компоненти правового статусу суб’єктів правовідносин, які виникають під час провадження у справах державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.

У правах та обов’язках зафіксовані певні стандарти поведінки, що визнані державою як корисні та обов’язкові для всіх, а також розкриваються основні принципи взаємовідносин держави і особи. Права та обов'язки у правовій державі фіксують складну систему взаємозв’язків держави і особи, що будується на демократичних принципах. Правовий статус особи був і залишається в центрі уваги вчених—правознавців. У науці сформувалося кілька підходів до визначення правового статусу. До структури правового статусу суб’єктів правовідносин включено різний набір елементів.

А. Ю. Олійник визначає такі елементи правового статусу:

— статусні правові норми і правові відносини;

— суб’єктивні права, свободи і юридичні обов’язки;

— громадянство;

— правові принципи і юридичні гарантії;

— законні інтереси;

— правосуб’єктність;

— юридична відповідальність [6, c. 197].

М. І. Хавронюк до структури правового статусу включає лише правосуб’єктність людини; принципи конституційно—правового статусу людини; права і свободи людини і гарантії їх реалізації; обов’язки людини та гарантії їх виконання [9, с. 177].

На нашу думку, слушною є точка зору О. А. Лукашева, який, досліджуючи суб’єктний склад фінансово-банківських правовідносин, зазначив, що слід обмежити поняття правового статусу категоріями прав та обов’язків, що дозволяє чітко визначити його структуру. Всі інші елементи є або передумовами, або другорядними щодо основних [9].

Розглянемо зміст елементів, що становлять безпосередньо правовий статус суб’єктів реєстраційних правовідносин — юридичних прав, свобод та обов’язків.

Норми, що визначають зміст таких елементів, наразі не кодифіковано, вони містяться у різних за юридичною силою та значенням нормативно-правових актах. При цьому низка важливих питань, пов’язаних з учасниками реєстраційних правовідносин, залишилася поза полем зору законодавства. До таких питань відноситься, наприклад, питання системи учасників реєстраційного провадження.

У зв’язку з цим, розкриваючи статус, види та особливості суб’єктів правовідносин провадження у справах державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, необхідно звертатись до теорії права та наукових праць, предметом дослідження яких є правовий статус суб’єктів досліджуваних у них правовідносин.

Для того щоб з’ясувати особливості системи суб’єктного кола реєстраційної діяльності, необхідно вирішити два завдання: визначити головний фактор, який об’єднує складові частини цієї системи в одне ціле та надає їм спільних рис та властивостей, знайти та описати складові частини цієї системи, а також розкрити ті якісні та кількісні характеристики, які відрізняють досліджувану систему від систем учасників інших видів юридичної діяльності.

В адміністративному праві розуміння понять "учасники провадження" та "суб’єкти провадження" є неоднозначним. Так, О. Г. Юшкевич проводить істотне розмежування таких понять, визначаючи, що учасники провадження в реєстраційних справах — це громадяни, інші особи, колективи громадян та організації в особі їх представників, які наділені правами і несуть обов’язки, що дозволяє їм брати участь у провадженні з метою реалізації своїх прав та законних інтересів, захисту осіб, яких вони представляють, а також сприяти здійсненню провадження. У поняття "суб’єкти провадження" цей адміністративіст включає осіб та органи, які здійснюють процес, здатні на державно-владних засадах приймати рішення, діють з метою ведення процесу. Таким чином, поняття "учасник провадження" є ширшим за поняття "суб’єкт провадження" [20, с. 12]. Таке твердження підтримується автором дослідження.

Прозорішим є визначення суб’єктного та учасницького складів проваджень у справах реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, оскільки йдеться про розгляд та вирішення органом публічної адміністрації справи, яка стосується прав конкретних приватних та публічних осіб. З огляду на те що реєстраційний орган вирішує адміністративну справу, використовуючи адміністративну владу, цей орган в адміністративно—процедурних відносинах можна називати "адміністративним органом". Такий термін, до речі, використовується і в законодавстві багатьох країн, наприклад Австрії, Естонії, Нідерландів тощо [15, с. 38]. Слід вважати його тотожним терміну "реєстраційний орган", оскільки реєстраційне провадження є більш вузьким видом юридичної діяльності спеціального реєстраційного органу в системі адмістративних правовідносин.

Реєстраційний орган. Владними повноваженнями (адміністративними повноваженнями) наділені насамперед органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування. Сьогодні систему органів виконавчої влади України складають Кабінет Міністрів України, міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, урядові органи, місцеві органи виконавчої влади — місцеві державні