Слідча дія пред явлення для впізнання

ЗМІСТ

ВСТУП____________________________________________________1

1. ПОНЯТТЯ СУТНІСТЬ І ВИДИ ПРЕДґЯВЛЕННЯ

ДЛЯ ВПІЗНАННЯ________________________________________2

2. УЧАСНИКИ ПРЕДґЯВЛЕННЯ ДЛЯ ВПІЗНАННЯ___________7

3. ОРГАНІЗАЦІЯ СЛІДЧИМ ПРЕДґЯВЛЕННЯ

ДЛЯ ВПІЗНАННЯ.

ЗАСТОСУВАННЯ ФОТО ТА ВІДЕО ЗЙОМКИ_____________10

4. ПРОЦЕСУАЛЬНИЙ ПОРЯДОК ОФОРМЛЕННЯ

ПРЕДґЯВЛЕННЯ ДЛЯ ВПІЗНАННЯ______________________22

ВИСНОВОК_______________________________________________ 24

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ______________________25

ВСТУП

Пред’явлення, для впізнання, як самостійна слідча дія, було вперше закріплена в кримінально-процесуальному кодексі України в 1961 році. Слідча і судова практика розширили коло об’єктів впізнання, удосконаливши тактику проведення цієї слідчої дії на досудовому і судовому слідстві.

Тема даної курсової роботи зацікавила мене тим, що пред’явлення для впізнання широко застосовується при розслідуванні таких небезпечних злочинів, як вбивство, розбій, грабіж, розкрадання майна, рекет, хабарництво, згвалтування і т.п. де, в більшості випадків пред’являються об’єкти, які стають речовими доказами і за допомогою яких вирішується успіх в розслідуванні справи. Так наприклад, при розслідуванні вбивства пред’явлення для впізнання трупа невідомої особи і знаряддя вбивства, виявлених на місті події, будуть першими слідчими діями, за допомогою яких можна встановити особу потерпілого і злочинця, що забезпечує успіх розкриття злочину. Безумовно, що ця слідча дія може вважатися законною і дає користь лише у випадку, коли буде проведена відповідно до вимог кримінально процесуальних норм.

1. ПОНЯТТЯ СУТНІСТЬ І ВИДИ ПРЕДґЯВЛЕННЯ

ДЛЯ ВПІЗНАННЯ

Пред’явлення для впізнання є актом індивідуальної ідентифікації і базується на сприйнятті і запам’ятовуванні очевидцями події, характерних ознак об’єкта і впізнанні його по цих ознаках. У цьому випадку впізнаючий в думках порівнює ознаки об’єкта, які він спостерігав раніше, з ознаками пред’явленого йому об’єкта і на основі цього робить висновки про наявність або відсутність тотожності. З цього слідує висновок, що для впізнання можуть пред’являтися тільки такі об’єкти, які особа, що пізнає безпосередньо сама сприймала в минулому в зв’язку з подією, яка розслідується. Інакше кажучи, це є варіант ототожнення по пам’яті.

Об’єктами впізнання можуть бути: предґявлення особи для впізнання (ст. 174) і пред’явлення предметів для впізнання (ст. 175). Пред’явлення для впізнання трупів, або їх частин, предявлення для впізнання тварин законом не передбачено. Однак про впізнання трупа в законі мова не йде, хоча тактичні прийоми впізнання цих об’єктів відрізняються . Цілком очевидно, виникла необхідність в змінах окремих процесуальних норм , які регламентували б пред’явлення для впізнання трупа і тварин, оскільки слідча і судова практика в цьому надто зацікавлені.

Закон повинен передбачити можливість пред’явлення для впізнання об’єктів як в натурі, так і по зображенню на фотознімках, кіноплівці, відеокасетах. Це обумовлюється тим, що не завжди є можливість пред’явити об’єкт в натурі (труп вже похований, а ті що впізнаються знаходяться в лікарні) і тоді впізнання цілком можливо по фотознімках. Нарешті, впізнання особи по ході краще проводити по відеозаписах, на яких зафіксована хода різних осіб, без показу їх обличчя, Необхідно відмітити, що публікація в газетах, спеціальних плакатах портретів злочинців, показ їх по телебаченню з метою розшуку не переслідує цілей впізнання, а є одним із способів оперативно-розшукових заходів і не має доказового значення.

Закон передбачає можливість пред’явлення будь якої особи для впізнання свідкові, потерпілому, обвинуваченому або підозрюваному. У слідчій практиці найбільш пошириними є впізнання потерпілим обвинуваченого, що обумовлюється контактом, в якому вони перебували в момент скоєнння злочину[1] .

Впізнання людини можливе:

а) по анатомічних ознаках будови обличчя і тіла та особливих прикметах.,

б) по голосу і особливостях мови.,

в) по ході.

У кожному з цих випадків пред’яаленню для впізнання передує допитий впізнаючого. У ст. 147 КПК України записане: в разі необхідності предявлення якої небуть особні для впізнання свідкові, потерпілому, обвинуваченому або підозрюваному слідчий спочатку допитує їх про зовнішній вигляд і прикмети цієї особ, а також про обставини, при якихупізнаючий бачив цю особу, про що складається протокол допиту[2] .

Слідчий починаючи поведення пред’явлення для впізнання, пояснює учасникам цієї слідчої дії їх права та обов’язки. А саме, необхідно розяснити вимоги закону про пред’явлення для впізнання тільки тих осіб які схожі між собо, звернути увагу присутніх, що дану вимогу закону виконано. Необхідно це для того щоб поняті і пред’являємі особи могли своєчасно зробити заяву, якщо в підборі пред’являємих громадян була допущена помилка.

Важливим тактичним прийомом пред’явлення для впізнання є розміщення особи яка підлягає впізнанню, серед інших осіб, тієї ж статі в кількості не менше трьох, які не мають різких відмін у зовнішності та одягу (ст. 174 КПК).

Місце серед інших осіб, що пре’являються, впізнаваний повинен вибрати сам, така тактовна рекомендація закону зоб

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать