Особливості відбування і виконання окремих видів покарань, не пов’язаних з позбавленням засудженого волі

Особливості виконання і відбування неповнолітнім покарання у виді штрафу.Порядокі умови виконання покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, регламентується Кримінально-виконавчим кодексом України і Інструкцією [9].

Кажучи про особливості виконання і відбування покарань, не пов’язанихз позбавленням волі, ми ставимо перед собою мету не детально описати весь цей процес, не переказувати весь текст Інструкції, а виявити недоліки і проблеми, існуючі у практиці діяльностікримінально-виконавчих інспекцій, органів внутрішніх справ і громадськості, і показати направлення вдосконалення цієї діяльності.

Штраф не відноситься до строкових покарань, отже, у цьому сенсі від не відбувається засудженим.

Кримінально-виконавчий кодекс України у главі 5 «Виконання покарання у виді штрафу» (ст. ст. 26–28) передбачає два правових режими виконання покарання у виді штрафу: добровільне його виконання засудженим і примусове стягнення в процесі виконавчого провадження. Добровільна сплата штрафу полягає у внесенні засудженим у місячний строк після набрання вироком законної сили суми штрафу в установу банку на спеціальний рахунок і надання до відповідного суду документу, який підтверджує сплату штрафу [7, с. 54–61].

Ст. 20 Закону України «Про виконавче провадження» передбачені загальні положення про місце здійснення виконавчих дій. Так, виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, роботи неповнолітнього боржника або за місцем місцезнаходження його майна. Державний виконавець зобов’язаний перевірити дотримання строків пред’явлення виконавчого документа до виконання. Відповідно до ч. 1 ст. 21 Закону виконавчі листи можуть бути пред’явлені до виконання протягом трьох років [6].

Крім заходів примусового виконання, пов’язаних з описом і арештом майна боржника, Законом України «Про виконавче провадження» передбачене звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), стипендію та інші доходи неповнолітнього боржника. Проте, ці об’єкти стягнення використовуються при відсутності у боржника коштів на рахунках у кредитних установах, відсутності чи недостатності майна боржника для повного покриття належних до стягнення сум, а також при виконанні рішень про стягнення періодичних платежів та стягнень на суму, що не перевищує двох мінімальних розмірів заробітної плати.

Законодавством України передбачено два способи кримінально-правового забезпечення виконання покарань: а) закріплення в законі можливості заміни судом одного покарання на інше при його невиконанні; б) встановлення в законі кримінальної відповідальності за ухилення від відбування кримінального покарання, визначення таких дій як новий самостійний злочин. КК 2001 р. чітко проводить розмежування між правовими наслідками неможливості сплати штрафу засудженим і ухиленням від його сплати.

Згідно з ч. 1 ст. 389 КК України ухилення від сплати штрафу карається виправними роботами на строк до двох років або обмеженням волі на той самий строк. Водночас законодавче поняття ухилення від сплати штрафу не встановлено. Згідно із ч. 2 п 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 р. №22 «Про практику призначення судами кримінального покарання» під ухиленням від сплати штрафу необхідно розуміти такі дії чи бездіяльність засудженого, які свідчили б про його намір уникнути цього покарання за наявності реальної можливості сплатити штраф (відмова від внесення коштів або невнесення їх без поважних причин, приховування місця роботи, майна, джерел доходів тощо).

Тому, ухиленням від сплати штрафу є поведінка засудженого, пов’язана з прагненням уникнути покарання при наявності можливості сплатити штраф. Ця поведінка може виражатися в діях, спрямованих на приховання: а) майна, на яке може бути звернуто стягнення (переміщення майна в невідоме державному виконавцю місце, розтрата, відчуження, незаконна передача іншим особам, знищення (вилучення) документів, що підтверджують право на майно тощо); б) доходів (вилучення, знищення, підробка документів, на підставі яких установлюється заробітна плата або інший доход засудженого, приховання місця роботи, джерела одержання інших доходів, на які може бути звернуто стягнення тощо).

Згідно зі ст. 28 КВК після стягнення штрафу виконавчий лист з відміткою про виконання вироку повертається суду, який постановив вирок

Таким чином, видно, що роль штрафу як кримінального покарання значно підвищилася в сучасному кримінальному законодавстві, порівняно з минулим періодом. Ймовірно, що посилення ролі штрафу законодавець пов’язує з новою економічною реальністю, а, крім того, з тим фактом, що рецидив серед осіб, що підлягли штрафу, складає всього від 6 до 8,5%, тобто дуже невисокий. Це означає, що штраф може сприяти виправленню і ресоціалізації неповнолітнього засудженого без застосування заходів, що обмежують його свободу, і зробити невигідним скоєння злочинів, що мають в своїй основі матеріальну вигоду.

Особливості виконання і відбування неповнолітнім покарання у виді громадських робіт. У 2006 році кримінально-виконавча інспекція Державного департаменту України з питань виконання покарань виконувала судові рішення у відношенні 16816 неповнолітніх засуджених, з яких 189 (1,1%) – засуджені до громадських робіт. Найбільше судових рішень виконувалось у відношенні неповнолітніх у Донецькій (2008), Дніпропетровській (1341), Луганській (1240), Запорізькій (1123), Київській (1217), Харківській (1161) областях (статистичні дані Державного департаменту