Цивільний позивач та відповідач у кримінальному процесі

Вступ

1. Фізичні та юридичні особи, що можуть виступати цивільним позивачем по кримінальній справі.

2. Цивільний позивач в кримінальному процесі.

3. Особи, що можуть бути залучені в якості цивільного відповідача по кримінальній справі.

4. Цивільний відповідач в кримінальному процесі.

5. Представники цивільного позивача та цивільного відповідача в кримінальному процесі.

Висновок

Список використаних джерел та літератури.

Вступ

В Україні на сучасному етапі її розвитку проходить вдосконалення правової бази, якою закріплено правове становище громадян, встановлюються нові гарантії реалізації і захисту їх прав і свобод, визначених Конституцією та іншими законами України. Конституційні норми, в яких закріплені ці права і інтереси, виступають основою для деталізації їх в галузевому законодавстві, регулювання всіх аспектів їх дії і для визначення юридичних гарантій реалізації, а також для встановлення процесуального порядку захисту майнових та немайнових прав, охоронюваних законом інтересів і свобод.

Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Міжнародний пакт про цивільні і політичні права зобов’язує державу забезпечити будь-якій особі ефективні засоби правового захисту у випадку порушення її прав і свобод. Право на захист для будь-якої особи, яка цього потребує, забезпечується державою, його компетентними судовими, адміністративними чи законодавчими органами влади[1] .

Згідно зі ст. 28 КПК України особа, яка зазнала матеріальної шкоди від злочину, має право при провадженні у кримінальній справі пред’явити до обвинуваченого або до осіб, які несуть матеріальну відповідальність за дії обвинуваченого, цивільний позов, який розглядається судом разом з кримінальною справою.

Основними суб'єктами провадження по цивільному позові в кримінальній справі є ті його учасники, процесуальний інтерес яких носить майновий характер. До них варто віднести цивільного позивача і відповідача по цивільному позові. Реалізуючи в кримінальному процесі надані їм законом права і виконуючи покладені на них процесуальні обов'язки, вони мають повну і рівну можливість відстоювати свій протилежний по своїй сутності процесуальний інтерес і тим самим сприяти всебічному, повному й об'єктивному встановленню всіх обставин, що відносяться до цивільного позову, і правильному його вирішенню по суті[2] .

Метою даної курсової роботи є аналіз чинного кримінально-процесуального законодавства в аспекті питання правового положення суб’єктів цивільного позову та визначення кола осіб, що можуть ними виступати у кримінальній справі. Також є необхідним розглянути правове становище представників зацікавлених сторін цивільного позову.

Вивчаючи дану тему, я зіткнувся з великою кількістю несистематизованої літератури. Погляди вчених стосовно досліджуваної проблеми виявились застарілими для чинного законодавства. Тому вважаю за необхідне розглянути процесуальне положення цивільного позивача, цивільного відповідача та їх представників на сучасному етапі розвитку нашого суспільства.

1 . Фізичні та юридичні особи, що можуть виступати цивільним позивачем по кримінальній справі.

Цивільним позивачем визнається громадянин, підприємство, установа чи організація, які зазнали матеріальної шкоди від злочину і пред'явили вимогу про відшкодування збитків відповідно до статті 28 КПК України. Про визнання цивільним позивачем чи про відмову в цьому - особа, яка провадить дізнання, слідчий, суддя ви­носять постанову, а суд — ухвалу[3] .

Якщо ж задатися питанням: хто конкретно може бути визнаний цивільним позивачем у кримінальній справі, то відповідь на нього необхідно шукати в нормах цивільного (у широкому розумінні) права, що регулюють спірне матеріальне правовідношення, що виникло у зв'язку зі злочинним заподіянням майнової шкоди[4] . Суб'єкт цього правовідношення, майнове право якого було порушено безпосередньо злочином, може і повинен бути визнаний цивільним позивачем у випадку пред'явлення ним або його повноважним представником вимоги про захист порушеного права. Виходячи з характеру скоєного злочину й об'єкта (предмета) його злочинного посягання, ґрунтуючись на нормах матеріального (цивільного, трудового, брачно-сімейного) й кримінально-процесуального права, цивільними позивачами в каримінальному процесі можуть і повинні бути визнані наступні особи, що понесли матеріальний збиток від злочину і, що пред’явили вимогу про його відшкодування: а) визнані потерпілими від злочину громадяни, що перебували на утриманні загиблих або мали до дня його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина загиблого, народжена після його смерті, особи, що понесли матеріальний збиток від втрати утримання і витрачених на поховання померлих коштів, - при скоєнні злочину, що призвів до смерті їхнього годувальника; б) визнані потерпілими від злочину громадяни, що понесли майновий збиток від втрати заробітку внаслідок втрати працездатності або її зменшення, а також витрат, викликаних ушкодженням здоров'я (посилене харчування, протезування і т.п. ) і інших витрат, - при здійсненні злочинів, що заподіяли шкоду здоров'ю особистості або посягають на її волю, честь і гідність; в) визнані потерпілими від злочину громадяни, що понесли майновий збиток від втрати заробітку внаслідок зві