Представництво прокурора у судовому процесі

ПЛАН

ВСТУП

1. Правові підстави представництва прокурором інтересів громадянина або держави в суді

2. Форми представництва прокурора у цивільному процесі

3. Представництво прокурора в адміністративному судочинстві

4. Участь прокурора у господарському судочинстві

ВИСНОВКИ

Практичне завдання

Список використаної літератури

ВСТУП

Вступаючи 1995р. до Ради Європи, Україна взяла на себе ряд зобов'язань, серед яких — обов'язок реформувати судову та правоохоронну систему і привести функції та повноваження органів прокуратури до стандартів держав— членів Ради Європи.

Зважаючи на необхідність виконання взятих Україною обов'язків та зобов'язань щодо рефор­мування прокуратури, Генеральною прокурату­рою України у 2006р. розроблено проекти зако­ну «Про знесення змін до Конституції України» та нової редакції Закону «Про прокуратуру». При розробленні цих законопроектів було враховано як досвід європейських країн, так і особливості розвитку нашої країни. У зазначених докумен­тах однією із функцій прокуратури пропонується передбачити захист прав і свобод людини та гро­мадянина, державних і суспільних інтересів, а та­кож представництво їхніх інтересів у судах у ви­падках, визначених законом. Це викликало дискусії серед експертів Ради Європи, які висловили дум­ку, що загальний захист прав людини не є сферою діяльності прокуратури.

При цьому основна компетенція прокурорів розглядається в більшості країн у межах кримі­нальної сфери. Питання здійснення прокуратурою повноважень поза сферою кримінального пе­реслідування є актуальними для багатьох держав Європи, але загальноприйнятих стандартів та норм статусу прокурора в адміністративній, цивільній, господарської сферах не існує. Прокурори окремих держав можуть втруча­тися у розгляд судових справ, які стосуються дій підлітків або недієздатних осіб чи осіб з обмеженою спроможністю захищати свої власні права, тобто у визначених законом особливих ситуаціях з урахуванням статусу сторони у справі (Бельгія, Чехія, Угорщина, Нідерланди, Португалія, Іспа­нія, Латвія, Литва, Словаччина). Це свідчить про те, що діяльність прокурора поза межами кримі­нального судочинства у тій чи іншій формі існує практично в усіх країнах, що необхідно врахову­вати у ході приведення законодавства України до європейських стандартів.

Таким чином, хоча дотепер немає за­гальноприйнятих норм, відображених в офіційних документах, щодо можливості існування повноважень прокурорів у некримінальній сфері, у тому числі щодо захисту прав і свобод громадян, їх існу­вання не заперечується, зокрема шляхом здійснен­ня представництва в суді.

Прокурор — особливий суб'єкт некримінального процесу, і його участь у господарському, цивільному, адміністративному судочинстві зумовлена необхідністю виконання функції представ­ництва інтересів громадянина або держави у ви­падках, передбачених законом (ч. 2 ст. 45 ЦПК, статті 2, 29 ГПК, ч. 2 ст. 60 КАС України). Тобто функція представництва інтересів у суді є для органів прокуратури конституційною.

Участь прокурора у зазначених процесах є необхідною для захисту прав і свобод громадян, інтересів держави, дотримання законності у суспільстві, злагодженого функціонування дер­жавного механізму в умовах властивого демократії поділу влади. Втім внаслідок недосконалості чин­ного процесуального законодавства існує багато проблем, пов'язаних із цим інститутом, які потре­бують невідкладного вирішення, оскільки від успі­шного виконання прокуратурою функції пред­ставництва інтересів громадянина або держави у суді залежить становлення правової держави, не­від'ємним, якщо не основним, атрибутом якої є утвердження законності та верховенства права.Історія розвитку представництва прокурора у цивільному та господарському судочинстві відображає історію становлення національного процесу й участі в ньому прокурора від нагляду за законністю цивільного, арбітражного (госпо­дарського) процесу через участь у розгляді справ до представництва у суді інтересів громадянина або державних чи суспільних інтересів. Участь прокурора в адміністративному судочинстві є но­велою національного законодавства.[1]

1. Правові підстави представництва прокурором інтересів громадянина або держави в суді

Визначаючи правову природу представницт­ва прокурора поза межами кримінального судо­чинства, необхідно виходити із сутності інституту прокуратури як органу, який здійснює функцію охорони закону, державно-правових відносин. Вступаючи у цивільний, адміністративний, господарський процес, прокурор стає його учасником і підпорядковується тим правилам, які регулюють процесуальну діяльність суб'єктів цього процесу­ального права, але цей факт є внутрішнім стосов­но того, що прокурор перш за все — представник державного органу, який виконує правозахисну функцію.

Відповідно до Конституції України (статті 121—123) прокуратура є організаційно само­стійним державно-правовим інститутом влади, який не належить до жодної з її гілок (ст.6). Пред­ставляючи в суді інтереси громадянина або держа­ви, прокурор реалізує винятково конституційні положення, закріплені в статтях 3, 13 Основного Закону, відповідно до яких держава зобов'язана забезпечувати захист прав і свобод громадян, а та­кож усіх суб'єктів права власності та господарю­вання.

Однак не можна ототожнювати статус проку­рора зі статусом представника у процесі. Відно­сини між представником і довірителем заснов