Руська Правда 3

Міністерство освіти і науки Національного технічного Університету України “КПІ”

Факультет Електроніки

Руська Правда - кодекс давньоруського права.

Роботу виконав:

студен 1-го курсу

групи № ДС-11

Вилегжанін А.О.

Керівник:

Дігтяр Д.В.

КИЇВ-2001

Зміст :

Вступ..................................................... 3

Правове положення населення............................... 3

Джерела виникнення........................................ 6

Цивільне право............................................ 8

Право особистого майна................................... 8

Зобов'язальне право..................................... 10

Спадкоємне право........................................ 12

Злочини та покрання...................................... 15

Суд та процесс........................................... 20

Список використанної літератури.......................... 23

Вступ.

Найбільшими пам'ятником російського права є «Руська правда». Списки Руської правди дійшли до нас у великій кількості, але їхня єдина класифікація відсутня.

Руська правда була кодексом давньоруського феодального права. Її норми лежать в основі Псковської і Новгородський судних грамот і наступних законодавчих актів не тільки російського але і литовського права.

У статтях Руської правди говориться про встановлення права феодальної власності не тільки на землю й угіддя, але і на рухоме майно: коней, бобрів, знаряддя виробництва та ін.

Для епохи Руської правди характерним об'єднанням сільського населення була сусідська громада. Вона виросла в процесі розкладання сімейної громади.

Найдавніша частина Руської правди - є записом більш старих норм зробленої при князі Ярославі Володимировичі. Її іноді називають «Правдою Ярослава». Ця частина складається з перших 16 статей «Короткої Правди». За нею випливає «Правда Ярославичей», тобто синів Ярослава Великого, редакція більш складна по складу і містить у собі безліч князівських законів виданих між серединою XI і початком XIII ст., систематизованих і хронологічно перемішаних.

Основний зміст Руської правди відбиває інтереси князівського господарювання. При порівнянні окремих її частин чітко видний ріст князівської влади і розширення князівського суду.

Правове положення населення.

Усі прошарки суспільства були строго стратифіковані, тобто, складалися зі станів, права й обов'язки яких чітко визначені законом як нерівні по відношенню друг до друга і до держави. Іншими словами, кожен стан мав свій юридичний статус. Було б великим спрощенням розглядати суспільство з погляду визискувачів і експлуатованих. Стан феодалів, складаючи бойову силу князівських дружин, незважаючи на усі свої матеріальні вигоди, могло втратити життя - саме коштовне - простіше й імовірніше, ніж бідний стан селян.

Феодальне суспільство було релігійно-статичним, не схильним до різкої еволюції. Прагнучи закріпити цю статичність, державу консервували відносини зі станами в законодавчому порядку.

Не склавшись у глобальну систему виробництва, рабство Русі одержало поширення як суспільний уклад. Джерелом рабства був насамперед полон,або народження від рабині. У рабство попадали за тяжкі карні злочини (потік і розгарбунок), залежний закуп звертався в раба у випадку утечі від хазяїна і крадіжки, у рабство звертався злісний банкрут (ст. ст. 56, 64, 55 Великої Правди). Стаття 110 Великої Правди встановлює ще три випадки холопства: одруження на рабі без договору, надходження в служіння ключником-тіуном без договору про волю, самопродаж у рабство хоча б за «наготу».

У першому тисячолітті н.е. рабство в слов'ян, за повідомленнями римських авторів, носило патріархальний характер, полонених рабів відпускали за викуп виключаючи зі складу племені; Самі тверді форми рабства на ранніх етапах державності, в ІХ-Х ст. раби у слов'ян є предметом продажу і збагачення. У договорах з Візантією (Х ст.) фігурує спеціальна «челядинна ціна». У XI ст. у російському праві вже діє принцип, відповідно до якого раб не може бути суб'єктом правовідносин, вступати в договори. Російська Правда вважала холопів власністю пана, самі вони не мали власність. За карні злочини холопів і нанесений ними майновий збиток відповідальність по його відшкодуванню несли хазяїни. За вбивство холопа покладалося відшкодування збитку в 5-6 гривень (як за знищення речі). Хазяїн холопа за його вбивство не залучався до відповідальності - за подібні випадки призначалося церковне покаяння.

У російській Правді відбилися процеси, аналогічні римському праву, де раб наділявся особливим майном, із правом розпоряджатися їм у господарських цілях на користь пана. У Статуті про холопів (ст. ст. 117, 119 Великої Правди) говориться про ведення торгових операцій холопами з доручення хазяїнів.

Клас феодалів формувався поступово. У нього входили князі, бояри, дружина, місцева знать, посадники, тіуни і т.д. Феодали здійснювали цивільне керування і відповідали за професійну військову організацію. Вони були взаємно зв'язані системою васалітету, що регулює права і обов'язки друг перед другом і перед державою. Для забезпечення функцій керування населення платило данину і судові штрафи. Матеріальні потреби військової організації забезпечувалися земельною власністю. Васальні і земель

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать