Стратегічне планування економічного розвитку великого міста як інструмент підвищення ефективності його управління

УКРАЇНСЬКА АКАДЕМІЯ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ

ПРИ Президентові України

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата наук з державного управління

Стратегічне планування економічного розвитку

великого міста як інструмент підвищення

ефективності його управління

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. В сучасних умовах, коли в Україні після проголошення незалежності відбуваються докорінні реформи і трансформації, набула актуальності проблема нової концепції розвитку великих міст, які завжди були i є центрами соцiально-економiчної, політичної та культурної системи держави і одночасно являють собою сконцентроване виявлення всіх протиріч i проблем економіки та суспільного розвитку в цілому. Особливого значення останнім часом набувають питання управління столичним містом, в якому виконуються загальнодержавні та самоврядні функції і формується реальна регіональна політика.

Уявити собі весь комплекс проблем, пов’язаних з управлінням таким складним утворенням, як місто, а особливо столичне, в умовах становлення та розвитку ринкових відносин можливо, якщо розглядати його як систему. При цьому слід визначити склад, функції міста, загальні та специфічні завдання, що вирішуються на рівні територіальної громади в умовах трансформації економіки і розвитку місцевого самоврядування.

Незважаючи на те, що розробці цієї проблеми приділялася значна увага, невирішених питань залишається ще багато, зокрема: не сформованість муніципальної економіки, існування певних протиріч щодо функціонування місцевої влади, необхідність удосконалення та приведення у відповідність з Конституцією України деяких положень законодавчих актів, що регулюють розвиток міста, формування комунальної власності та місцевих фінансів, недостатнє використання новітніх методів планування та прогнозування місцевого розвитку.

Планування є основним елементом державного регулювання розвитку суспільства, його територіальних утворень, у тому числі міських. Як система впливу держави на її розвиток планування виникло на початку ХХ століття. В колишньому СРСР планування застосовувалось у різних формах: довгострокових планів-програм, прогнозів, середньострокових планів на п’ять років, річних короткострокових планів, а також використовувались загальнодержавні, галузеві, регіональні, продуктові та інші програмно-цільові методи планування. Але ускладнення економічної, соціальної, екологічної ситуації, погіршення побуту населення вимагало застосування інших методів планування, які б змогли забезпечити пропорційне і погоджене функціонування всіх секторів та сфер економіки, збереження і поліпшення довкілля, перетворювали б процес планування з фрагментарного на комплексний, який би сприяв досягненню поставлених суспільством мета-цілей. Такий вид планування дістав назву стратегічного.

На сьогодні стратегічне планування в Україні лише починає застосовуватись на практиці. Тому існує багато невирішених теоретико-методологічних, правових, організаційних питань та практичних проблем використання методів стратегічного планування.

Стратегічне планування є відносно новою сферою наукових досліджень в Україні. Різні аспекти стратегічного планування та окремі підходи до нього широко висвітлені в працях вітчизняних та зарубіжних науковців та фахівців, зокрема О. Анісимова, Д. Брайсона, О. Виханського, Ю. Гладкого, В. Дорофієнка, Б. Жихаревича, В. Іванова, Б. Крозбі, М. Круглова, Л. Лімонова, В. Мамонової, О. Невелєва, С. Оборської, В. Пархоменка, А. Стрикленда, А. Томпсона, Е. Уткіна, З. Шершньової, Р. Фатхутдинова.

Вагомий внесок у дослідження цієї наукової проблеми зробили такі відомі українські вчені, як Б. Данилишин, М. Долішній, Л. Зайцева, О. Ігнатенко, В. Князєв, Ю.Лебединський, В. Мамутов, Н.Нижник, В. Поповкін, І. Розпутенко, А Степаненко, Д. Стеченко, В. Тронь, В. Фінагін, Ю. Шаров та інші. Проте окремі її найсуттєвіші аспекти залишаються ще недостатньо розробленими. Це викликає суперечки та дискусії, навіть неоднозначне тлумачення термінів і дефініцій. Недостатність практичного досвіду стратегічного планування та теоретико-методологічних розробок у цій галузі знань і діяльності зумовила вибір теми дисертаційної роботи й окреслила основні напрями наукових досліджень.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконувалась на кафедрі управління містом Української Академії державного управління при Президентові України в межах комплексного наукового проекту “Державне управління та місцеве самоврядування” (номер державної реєстрації РК 0199U002827 - тема дослідження “Основні напрямки вдосконалення територіальної організації влади та управління в контексті проведення Адміністративної реформи в Україні”, з якої автор дисертації був відповідальним виконавцем). Тема дослідження тісно пов'язана з науково-дослідними роботами, що проводяться в Науково-дослідному інституті соціально-економічних проблем міста: “розробка проекту Державної програми соціально-економічного розвитку м. Києва до 2010 року” (РК 0196U013766), “Моніторинг виконання Державної програми соціально-економічного розвитку м. Києва до 2010 року у 2002 році” (РК 0102U002796), “Розробка варіанта Концепції пріоритетної стратегії розвитку м. Києва у ХХІ сторіччі” (РК 0101U004929), в яких автор був виконавцем розробки окремих розділів та підпрограм .

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розробк