Теоретико-прикладні аспекти та світова практика систематизації банківського законодавства

систематизація банківське законодавство

Постійний розвиток і ускладнення фінансових відносин об’єктивно вимагають забезпечення їх відповідною законодавчою базою. Правотворчий процес, як основний засіб здійснення державної політики гармонізації суспільних взаємодій, покликаний задовільняти цю нагальну потребу суспільства [9; с.49]. У той же час на правотворчий процес можуть негативно впливати різні державницькі фактори (наприклад, нестабільна політична ситуація, прийняття ряду неякісних нормативно-правових актів тощо). Тоді, для забезпечення належного розвитку українського законодавства, і проводиться систематизація законодавства.

У різні періоди життя держави потреба у систематизації законодавства буває різною. Коли накопичується протягом багатьох років великий обсяг нормативно-правового матеріалу, коли діє значна кількість нормативних актів, прийнятих у різні періоди, і до того ж ті, що дублюють один одного, систематизація законодавства особливо необхідна.

В умовах же революційного перетворення правової системи, коли скасовуються великі нормативні блоки, що регулюють застарілі відносини, коли створюється якісно нова суспільно-економічна система, яка об’єктивно потребує оновлених законів – систематизація законодавства виступає на другий план.

Сьогодні в Україні темпи правотворчої і, насамперед, законодавчої діяльності як ніколи дуже високі. Створються сотні і тисячі нових нормативних актів, що суттєво змінюють характер й основні принципи правового регулювання. Проте, якщо нині цим не займатися швидкими темпами, в майбутньому виникнуть великі труднощі стосовно знаходження і використання чинних норм права. Справа ускладнюється і тому, що сьогодні, коли створюється практично нова правова система України, необхідно терміново вирішити долю формально чинних в країні нормативних актів та їх частин, які повністю або частково протирічать новим нормативним рішенням або безнадійно застаріли [18; с.402].

Потрібно зазначити ще один аспект необхідності проведення систематизації – конституційний. Прийняття та введення у дію Конституції України у 1996 році, а в подальші роки – і набрання чинності новими конституційними змінами та доповненнями, зробило особливо актуальною проблему перегляду усього чинного нормативного масиву, його систематизації та приведення у відповідність з нормами Конституції України. Систематизація законодавства має розглядатися як новий складний етап у розвитку законодавчої бази в Україні. Приведення вітчизняного законодавства у форму функціонуючої системи, доступної та зрозумілої населенню, має сприяти не тільки підвищенню ефективності і правового регулювання, але й вирішенню такого важливого політичного завдання, як зміцнення законності [14; с.28]. Тому систематизація законодавства України – це не тільки упорядкування останнього, а й головна умова його розвитку та удосконалення, без чого буде важко побудувати правову державу [13; с.30]. Ось чому створення належної законодавчої бази, що вимагає впорядкування законодавства, приведення його в єдину, внутрішньоузгоджену та цілісну систему необхідне для реалізації державотворчих завдань [16; с.31].

Упорядкування законодавства має сприяти повнішому використанню законів, підвищенню рівня правового виховання, юридичної культури суспільства. Систематизація законодавства дозволяє удосконалювати закони та інші нормативно-правові акти, уникати протиріч нормативно-правових актів між собою, так званих колізій, ефективніше використовувати нормативні акти на практиці [7; с.11].

Як бачимо, систематизація законодавства – це важливе явище, яке виникає на певному етапі функціонування будь-якої національної галузі права. Саме такий момент наступає і для фінансових (у тому числі банківських) відносин. Вони потребують адекватного фінансово-правового нормативного регулювання, яке може бути досягнене шляхом проведення конкретних систематизаційних процесів.

Необхідність систематизації чітко прослідковується і в останніх тенденціях розвитку банківського законодавства на міжнародному рівні. У державах Європи та пострадянського простору, а також країнах Америки набувають все більшого поширення думки про реалізацію різних форм систематизації. Результатами такої діяльності стають як інкорпораційні збірники та консолідаційні акти, так і прояви вищої форми систематизації – кодифікації: Кодекс банківської практики (Великобританія), Банківський кодекс Республіки Білорусь. Великим досягненням міжнародної спільноти стало прийняття негласного „банківського кодексу” – Директиви Європейського парламенту і Ради Європейського Союзу „Щодо започаткування діяльності кредитних установ та її ведення” [1]. Іншими словами, інтеграція України до Європейського Союзу потребує систематизації у сфері банківського законодавства.

Розглянемо ще одну сторону необхідності проведення систематизації банківського законодавства – це злочинність у банківській сфері.

Ми погоджуємося з думкою про те, що категорія зловживань у банківській сфері найбільш суспільно небезпечна і здатна підірвати основи економіки й остаточно зруйнувати фінансову систему країни [17; с.447]. Підвищена суспільна небезпечність злочинів у банківській сфері визначається такими факторами: 1) злочини у цій сфері негативно впливають на функціонування економічної системи держави; 2) розслідування злочинів, вчинених з використанням окремих банківських операцій, у багатьох випадках ускладнюються тим, що його ефективному проведенню одночасно протидіють як