Місце і роль інституту охорони праці в системі трудового права України

РЕФЕРАТ

Місце і роль інституту охорони праці в системі трудового права України

ВСТУП

Загальновизнаною найважливішою умовою, яка відіграла провідну роль у формуванні та розвитку людини, є праця, яка являє собою свідому вольову діяльність, спрямовану на створення матеріальних цінностей, задоволення моральних потреб, розвиток кожної людини як особистості та суспільства в цілому. Взагалі праця є основою існування суспільства, вічна, природна умова людського життя.

Слід зазначити, що категорія «праця» є одним з цікавих та складних об’єктів наукового пізнання. Її дослідженню була присвячена ціла низка робіт мислителів, філософів та вчених різних часів. Як вказує В.В.Жернаков, філософських визначень поняття праці зараз налічується більш тридцяти, оскільки це є відправним моментом у з’ясуванні питання про певне коло суспільних відносин, які регулює трудове право [1, с.313].

Сьогодні можна зустріти в науковій літературі наступні визначення поняття «праця». Так, укладачі Малої Радянської енциклопедії вказують, що праця – це заздалегідь осмислений процес свідомої діяльності людини з урахуванням її досвіду, матеріальних і духовних потреб. Праця є специфічною людською діяльністю, що формує особистість. Саме з виготовлення знарядь праці починається докорінна відміна людини від тварини. Праця – це доцільна діяльність людини, спрямована на змінення та пристосування предметів природи для задоволення своїх потреб. Вона є основою існування суспільства, вічна, природна умова людського життя. Поступово праця перетворилася на першу життєву потребу усіх членів суспільства [2, с.535].

охоронА праці в системі трудового права

«Праця – це фізіологічний процес витрачання людської енергії», – зазначає М.П. Гандзюк. Крім того, – продовжує далі вчений, – в процесі праці активізуються усі психічні функції людини, яких досить багато: сприйняття, мислення, пам’ять, відчуття, уява, вольові якості, уважність, зацікавленість, задоволення, зосередженість, напруження, стомлення тощо. М.П. Гандзюк наголошує, що категорії «праця» можна дати наступне визначення: «Праця – це сукупність фізіологічних та психічних процесів, які спонукають, програмують і регулюють діяльність людини» [3, с.104].

Як відмічає О.М. Бандурка саме у праці виявляються п’ять поведінкових мотивів – зокрема такі як вигода, безпека, зручність, задоволеність і нівелювання в трудовому колективі [4, с.8]. Ми не можемо повністю погодитися з такою думкою, оскільки не зрозуміло – чому автор виділяє саме ці мотиви, чим вони зумовлюються, у чому виражаються. Вирішення поставлених запитань потребує поглибленого аналізу та з’ясування змісту та сутності кожного з мотивів. Як правило, під мотивами розуміють причини дій та вчинків людини [5, с.254], а під мотивацією – потребу конкретного індивіда домагатися успіху й запобігти невдачі, що зумовлює активність людини в певному напрямку. Отже, природним спонуканням людини до праці є її соціально обумовлені потреби, що є головним фундаментом, на якому будується вся психічна діяльність людини, її розум, почуття й воля. Потреба – це пережитий людиною нестаток, задоволення якого життєво важливо для її існування, збереження цілісності особистості або розвитку індивідуальності. Людина для свого існування, розвитку й удосконалювання має потребу у засобах для задоволення своїх інтересів. Потреби людини різноманітні, серед них виділяють матеріальні потреби (у їжі, одязі, житлі, теплі тощо) і духовні потреби (у суспільному житті, праці, спілкуванні, творчості, отриманні знань, розвитку) [6, с.60].

На наш погляд, такий мотив як «вигода праці» не слід ставити на перший план, оскільки є не зовсім зрозумілим його зміст. Процес праці призводить до того, що людина отримує якісь засоби для існування, відтворення своїх життєвих сил, задоволення своїх як фізичних так і емоційних здібностей. За певних життєвих умов та обставин гостра необхідність отримання засобів до існування та задоволення своїх матеріальних і духовних потреб зумовлює надання працівником згоди на виконання певної роботи, що може бути йому не до вподоби, не відповідати його інтелектуальному, фізичному рівню й розвитку, не приносити очікуваний прибуток, отже бути не досить вигідною, хоча й прийнятною на даному етапі. В свою чергу, це може бути вигідним роботодавцеві, який отримує можливість сплачувати за виконання такої роботи певному працівнику меншу заробітну платню, відмовляти у наданні відпусток або зменшувати їх тривалість тощо. Крім того, категорія «вигода праці» прямо пов’язана і залежить від категорії «зручність» і тому повинно бути невід’ємним одне від одного. Зручність праці полягає у отриманні таких умов, засобів праці, заробітної платні та відпочинку, які відповідають фізичним і розумовим здібностям працівника, спроможні призвести до виконання поставленої мети, виправдати певні прагнення, відшкодувати затрачені зусилля.

Стосовно категорії «безпека», то сутність її полягає у такому стані праці, при якому життю та здоров’ю працівника не загрожує небезпека отримання травми чи професійного захворювання, але даний мотив не є визначальним і, на нашу думку, відноситься до зручності праці. Наступний мотив – задоволеність працею не завжди в повній мірі присутній при виконанні роботи, тому слід розуміти – в чому саме вона полягає та виражається. Крім того, ми не погоджуємось з таким окремим мотивом як «нівелювання у трудовому колективі», оскільки це лише частка іншого мотиву –