Утвердження просвітницького ідеалу людини у романі Даяіеля Дефо «Життя і дивовижні пригоди Робінзона Крузо»

Коли згадують ім’я Робінзона, то здебільшого мають на увазі людину, що опинилася на безлюдному острові або, у переносному розумінні, самотню людину, відрізану від усього світу. Саме ці виняткові обставини привертають увагу читача і сприяють відчуттю романтики та поетичності ситуації. Саме це притягує увагу читача до героя, що здатний на подвиг, який знаходить порятунок Єї мому собі і перетворює острів Відчаю на острів Надії. Робінзон зосереджує всі ковні та фізичні сили на подоланні неприємностей, діє у надзвичайних умовах. Ситуація вимагає від Робінзона повної зосередженості всіх його духовних фізичних сил, тверезого мислення, точного розрахунку, швидкості мислення кмітливості. Його нерви напружені – він готовий до зустрічі з реальністю.

Залишившись один на безлюдному острові, Робінзон, незважаючи на важний душевний стан, не впадає у відчай. Він не втрачає душевної рівноваги І платності діяти. В образі Робінзона читача в усі часи притягує сила духу і надзвичайна працьовитість, сила розуму, що перемогла відчай. Саме такий образ відкрила для подальших поколінь епоха Просвіти. Розум, відчуття дійсності, здатність знайти гідний вихід з будь-якої складної ситуації. Коли Робінзон веде записи у своєму журналі, рахуючи всі позитивні і негативні сторони ситуації, в логіці його м нслення не можна не відзначити здоровий глузд.

Образ Робінзона – досягнення епохи Просвіти – поєднання здорового глузду і релігійно-філософської думки. Перемога героя в екстремальній ситуації, показує велич людської природи, силу духу як головних сил людськогр дієвому життя.

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать