«Мені тринадцятий минало» (Твір-оповідання за картиною І. С. Їжакевича)

Коли виповнилося Тарасові дев'ять років, померла його мати... У дванадцять став він круглим сиротою. Як жити? Де дітися?



Пожаліли люди малого: взяли пасти вівці громадські. Вигнав Тарас ягнят за село. Пасуться вівці, тісно збившись до гурту.



Вмостився пастушок на випаленій сонцем траві. Глянув на небо — сіре, непривітне. Розкрив торбинку, а в ній — азбука. Неначе світліше стало на душі у Тараса, радісніше. І пригадалося, що це увесь його сирітський спадок, усе, що від батька-матері сиротині залишилося.



Старенький дірявий брилик і торбина відкинуті вбік. Переписує Тарас літери. Проведе риску, довго милується, до іншої приміряється. Хочеться Тарасові навчитися і писати, і читати. І вірить пастушок, що збудеться його бажання. А серце хлопчикове б'ється — завмирає від захвату.



Це ж про оці хвилини, про своє сирітське життя напише згодом великий Кобзар у вірші «Мені тринадцятий минало»; Саме так назвав свою картину про Шевченкове дитинство видатний український художник Іван Сидорович Їжакевич.

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать