Строчить, наче з кулемета (твір-оповідання з елементами роздумів)

Я вважаю, що під час розмови з людиною дуже важливо вміти добирати найточніші, найпотрібніші слова та вирази. Але хіба так не буває, що й слова людина добирає наче правильні, але зрозуміти її досить важко.

Учора ввечері мені зателефонував мій однокласник і сказав: «Це тобі тлфонує Петро Сидоров. Будь ласка, скжи, що здано на завтр. Я сні у шклі не був».

Я зрозуміла, звичайно, про що йдеться. Але що то була за мова! У слові «телефонує» він проковтнув кілька голосних. Та й інші слова від цього постраждали. Хлопець, що мені зателефонував, говорив дуже швидко і ковтав звуки, навіть цілі склади. Справжній кулемет! Є такий вираз: «Строчить, наче з кулемета». Така собі Триндичиха. Але таку швидку «стрільбу» іноді дуже важко зрозуміти співрозмовнику. А буває й так, що не тільки звуки ковтає такий «балакун», а й наголос неправильно ставить. Тоді зовсім нічого зрозуміти неможливо. Але ж ще у IV столітті відомий філолог Діомед назвав наголос «душею мови». Без сумніву, правильний наголос — ознака культурної, грамотної мови. Є багато слів, вимова яких служить лакмусовим папером рівня мовної культури людини.

Одна розумна людина стверджувала, що слово із зжужмленним початком нагадує людину з відтятою головою. Слово, кінець якого проковтнули, — безногого каліку. Звуки, що випали із середини слова — то відрізані вуха чи вибите око.

Гадаю, що кожен повинен запам'ятати: навіть якщо дуже поспішаєш, треба говорити правильно, не калічити слів.

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать