Іменні частини мови (повідомлення на лінгвістичну тему в науковому стилі)

Імена, тобто назви, мають багато частин мови. Імена предметів (це означає — їхні назви) мають іменники, наприклад: земля, вітер, Україна. Ці частини мови відповідають на питання: хто? що? залежно від того, означають вони живий чи неживий предмет.

Імена ознак предметів (які вони?) мають прикметники, наприклад: рідна (яка?) країна, поривчастий (який?) вітер, веселе (яке?) свято.

Імена чисел теж існують, як і їхній порядок при лічбі, — це числівники, наприклад: десять (скільки?), одинадцять (скільки?), другий (котрий?), двадцятий (котрий?) тощо.

Імена предметів, ознак і чисел без конкретної ознаки — це займенник, тобто той, хто замінює ім'я, — «замість імені». Для прикладу можна навести: такий (який?), він, вона, воно (хто?) тощо.

Названі частини ще називають самостійними, тому що кожна з них має свої граматичні ознаки, категорії на відміну від службових частин мови, які лише допомагають будувати речення.

Саме тому, що ці частини мови мають назву (ім'я), вони називаються іменними частинами мови. До них належать іменники, прикметники, числівники, займенники.

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать